Проблемний семінар «Інклюзивна освіта: шляхи впровадження в закладі дошкільної освіти»

Мета: ефективні шляхи формування інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами у закладі дошкільної освіти, впровадження інклюзивного навчання у закладі.

№ пп	Зміст роботи	Форма проведення	Термін прове-дення	Відповіда-льний	Пр
1       2       3	Нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання в умовах закладу дошкільної освіти.   Інклюзивна практика в дитячому садку: організаційна модель     Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина із особливими освітніми потребами.	інформаційний лекторій           обговорення  проблеми в загальному колі	вересень	Речіч А.П.         Бурко Т.В.         Салко В.Ю.

 

Нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання в умовах ЗДО

П. 1 ст. 23. Конвенції ООН про права дитини, 20 листопада 1989 р. «дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства».

2.      Ст. 53 Конституції України. «Кожен має право на освіту».

3. Ст. 20 Закону України «Про освіту»: «Інклюзивне навчання»

4. Лист МОН України №1/9-498 від 05.08.2019  «Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з ООП в закладах освіти в 2019/2020 н.р.»  https://mon.gov.ua/storage/app/media/inkluzyvnenavchannya/2019/08/07/rekomendatsiiorganizatsiya-navchannyaoop.pdf.

 

5. Наказ МОН України від 01.04.2019  №423 «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних групах закладів дошкільної освіти».https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0403-19.

 

6. Лист МОН України №1/9-691 від 13.11.2018  «Щодо організації діяльності інклюзивних груп в закладах дошкільної освіти»  file:///D:/Document/Downloads/5beae31a5b48f959694858.pdf

 

Інклюзивна практика в дитячому садку: організаційна модель.

Кожна дитина особлива, це беззаперечно. Але все ж є діти, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікаль­ність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна люди­на має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізня­ється від якості освіти решти людей. Саме цей принцип є основним в організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Хто такі діти з особливими освітніми потребами? Це малюки із синдромом Дауна, ДЦП, аутизмом, затримкою розвитку, з пору­шенням слуху, глухі, сліпі діти чи діти з інвалідністю, що виникла з будь-якої причини.

Зазвичай особливі діти з раннього віку спілкуються, товаришу­ють і навчаються серед таких же дітей, як і вони, тобто з дітьми, які мають подібні проблеми зі здоров’ям. Таке рішення батьків зу­мовлене бажанням убезпечити дитину від можливих насмішок, не­прийняття чи принизливого ставлення з боку звичайних одноліт­ків. Але ж таке рішення стає основною перешкодою для адаптації й соціалізації дитини.

Потрапляючи вперше у «вороже» середовище сучасного сус­пільства, без сформованих ще в дитинстві механізмів адаптації в соціумі, не маючи можливості знайти своє місце під сонцем на рівних з іншими «нормальними» людьми, вже в дорослому стані людина дістає набагато більшу травму і відчужується ще більше, замикається чи в собі, чи в колі товаришів по нещастю. Жаліючи себе, людина йде на поводу у жорстокого суспільства, звикаючись з ярликами «хворий», «нещасний», «обділений», і полишає будь- які спроби реалізувати себе повністю.

Звичайно ж, не все так погано, і трапляються випадки, коли особлива людина реалізує себе, досягає значних результатів в той чи іншій сфері і залишає своїх «нормальних» колег далеко позаду. Однак, на жаль, такі випадки скоріше виняткові, ніж закономірні.

У країнах Європи і Америки ще в 1970-ті роки почали створю­вати правову базу для розширення можливостей інвалідів. Послі­довно впроваджувались такі напрями в цій сфері, як розширення доступу до освіти, інтеграція і, нарешті, інклюзія. Тільки інклю­зивна освіта цілком виключає будь-яку ізоляцію особливих дітей від загального колективу і, навпаки, передбачає адаптацію примі­щень і навчальних матеріалів під потреби особливих дітлахів.

Ефективність такого методу навчання підтверджено багатьма соціальними дослідженнями, проведеними в 1980-1990-ті роки в країнах Західної Європи та Америки. Проходячи соціалізацію в дитячому віці, навчаючись адаптуватись і здобувати знання се­ред однолітків, особлива дитина стає врешті-решт активним і цін­ним членом суспільства, приносячи своїй країні і людству користь у вигляді результатів своєї праці. Реалізуючи всі свої потреби, така людина почувається абсолютно повноцінною й щасливою, спри­ймаючи свою фізичну ваду як незначний факт.

Дедалі частіше ми дізнаємося про видатних спортсменів, вче­них, діячів мистецтва, які є людьми з особливими потребами. Усі вони є яскравими прикладами інклюзивного навчання на Заході. У нашій країні, на жаль, такі випадки, поодинокі.

Отже, здійснення інклюзивної освіти потребує організації на­лежного психолого-педагогічного супроводу усіх учасників освіт­нього процесу: дітей та дорослих (фахівців різних напрямків, батьків, адміністрації). Така робота повинна бути спрямована на створення умов, які забезпечуватимуть підвищення автономності і соціальної активності дітей, розвиток інтелектуальних процесів, формування ціннісних установок, що відповідають психічним і фі­зичним можливостям дитини. Базуючись на особистісному і сис- темно-орієнтованому підході, такий супровід мусить являти собою комплексну систему всебічної, динамічної, корекційної і розви- вальної допомоги відповідно до вікових та індивідуальних потреб дітей.

Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу

соціалізації дітей у системі інклюзивної освіти:

•      пріоритет інтересів і потреб дітей;

•      неперервність супроводу;

•      мультидисциплінарність.

Психолого-педагогічний супровід інклюзивного навчання та виховання потребує планування, додаткової професійної підготов­ки, а також контактів з фахівцями, які можуть надати відповідну допомогу. Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети - підготувати її до самостійного життя. Однак потрібно стежити, щоб допомога та підтримання під час навчання не перевищувала необхідного рівня, інакше дитина стане занадто залежною від цього. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумли­во та наполегливо працювати на користь дитини.

Інклюзивне навчання та виховання дітей з особливими потреба­ми ставить перед освітнім закладом два серйозних запитання: «Як допомогти їм нормально розвиватись?» і «Як звести до мінімуму можливі негативні наслідки сумісного навчання з іншими дітьми?».

У розв'язанні цих завдань команда педагогів і спеціалістів сприяє розвиткові соціальних умінь дітей, а також надають належ­ну моральну підтримку сім’ям дітей, їхнім рідним, допомагають долати складні життєві ситуації.

У закладі проводять як оцінювання розвитку дітей з особли­вими освітніми потребами, так і вибудовують перспективи їх най­ближчого розвитку, розробляють індивідуальні або групові реко­мендації і навчальні плани.

Одним із провідних напрямів психолого-педагогічного супрово­ду є робота з батьками «особливої» дитини. Батьки мають бути за­лучені працівником до організації корекційно-виховного процесу.

Оскільки розвиток та виховання дитини з особливими потреба­ми потребує спеціальних знань про захворювання, його наслідки, потенційні можливості дитини, важливим є належна організація роботи мультидисциплінарної команди фахівців у навчальному за­кладі. Батькам необхідно надавати практичні поради щодо нагля­ду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсяк­денних проблем, пов’язаних з вихованням, знайомити з досвідом інших батьків. Основні форми групової роботи з батьками в цьому напрямі: проведення семінарів, консультацій, лекцій, зборів та ін. Одночасно взаємодія може бути й індивідуальною (індивідуальні бесіди та індивідуальне консультування).

З метою впровадження системи психолого-педагогічного супро­воду дітей дошкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, суттєвим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає поетапного впровадження інклюзив­ної освіти і проведення необхідних психосоціальних та педагогіч­них заходів, а саме:

1.    Етап психолого-педагогічного діагностування:

•       діагностування рівня розвитку дітей: виявлення індивідуаль­них особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностуван­ня соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною;

•       тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання;

•       вивчення особливостей сім’ї, у якій виховують дитину;

•       психолого-педагогічне спостереження за особливостями соці­альної взаємодії учнів у школах з інклюзивним навчанням.

2.    Оформлення документації для здійснення психолого-педагогіч­ного супроводу дитини з особливими потребами:

•       банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних по­рушень;

•       картки здоров’я і розвитку дитини;

•       психолого-педагогічної картки індивідуального розвитку ди­тини;

•       соціального паспорта сім’ї, у якій виховується дитина;

•       щоденника спостереження за дитиною в навчальному закладі.

3.    Розроблення та затвердження індивідуальних програм навчан­ня й розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розро­блених за участі різних фахівців (лікаря, психолога, соціально­го педагога, педагога-дефектолога, учите ля-логопед а).

4.    Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази:

•       банку даних навчальних і виховних програм;

•       механізму забезпечення отримання оперативної інформації про рівень здоров’я, навчання і розвиток дитини з особливи­ми потребами.

5.    Моніторинг результативності.

6.    Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких мо­жуть бути такі:

•       виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для знят­тя якого потрібно уводити додаткові освітньо-виховні ресурси;

•       виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педаго­гом і дитиною, педагогом і батьками.

7.    Розроблення шляхів корекції можливих негативних наслідків:

•       планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їхніми батьками;

•       реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних про­грам супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми.

 

Поради й рекомендації вихователю,

у групі якого навчається дитина із особливими освітніми потребами

Незважаючи на те, що діагноз «аутизм» існує офіційно, дітей  (як і дорослих людей) з таким діагнозом у цивілізованому світі не прийнято вважати хворими у традиційному сенсі слова. Правильніше й етичніше їх назвати людьми  з порушеннями сприйняття і комунікації із зовнішнім світом.

        Розлади аутистичного спектра - це низка психологічних характеристик, що окреслюють широке коло розладів поведінки і труднощів у соціальній взаємодії та комунікації.

Комплекс симптомів за аутизму дуже варіюється(від легких форм-високофункціональний аутизм-синдром Аспергера, до більш тяжких-синдром Каннера…)

Із цієї причини доцільним є використання терміна» спектр». Що охоплює всю різноманітність проявів. Спільними  особливостями для всіх  дітей з РАС є порушення у поведінковій, комунікаційній та соціальній  сферах, знижена потреба у взаємодії з іншими. Через них дитина може відчувати труднощі у спілкуванні та соціалізації, що супроводжуватимуть її все життя.

Головним проявом аутизму є порушення взаємодії дитини з навколишнім світом. Симптоми РАС поділяють на дві великі групи: соціальну комунікацію і повторювальні або обмежені дії, заняття чи інтереси.

Перша група характеризується відсутністю інтересу до спілкування , обмеженою здатністю говорити або розуміти інших . Зазвичай саме ті симптоми допомагають батькам запідозрити , що з дитиною щось не так.

До другої групи симптомів належить: повторювані рухи тіла: плескання в долоні, розгойдування, нахили; закріплена послідовність дій, ритуали, порушення яких засмучує дитину обмеженість інтересів; занадто чутливе або навпаки притуплене сприйняття запахів, звуків і дотиків.

Батьки часто починають турбуватися, коли їхня дитина не любить, щоб її обіймали, не зацікавлена в певних іграх, не починає говорити, які  всі інші діти, а потім втрачає набуті мовленнєві навички. Часто здається, що дитина, яка страждає на аутизм, не чує, а іноді здається. Що вона занадто чутлива до окремих звуків, наприклад, до звуків чайника, що починає кипіти, або рипіння дверей.

Як правило, батьки починають хвилюватися з приводу розвитку своєї дитини, коли її наближається до двох років. До цього, будь-яке відставання або відхилення від норми можна пояснити індивідуальними особливостями малюка, і батьки сподіваються, що це поступово мине

До дворічного віку звичайна дитина, як правило, опановує найпростіші навички, але навіть коли цього не відбувається, вона все ж таки розуміє, чого від неї хочуть дорослі. Те саме відбувається і з мовленням: якщо малюк і не говорить ще сам, він розуміє звернене до нього мовлення, про що можна судити з його реакції.

Пам`ятайте! Наявність аутизму в дитини не означає, що вона чомусь неповноцінна. Це означає лише те, що близьким людям слід бути трохи уважнішими до її потреб.

Аутизм у дітей часто плутають з особливостями поведінки, але є певні ознаки, що допоможуть відрізнити РАС від замкнутого характеру. Виявлення аутизму на ранній стадії розвитку може значно вплинути на ефективність лікування цього розладу  і на все подальше життя дитини

Діагностика розладів аутистичного спектра можу бути складною, тому що немає однозначних тестів, що дозволяють діагностувати ці порушення. Щоб поставити діагноз, фахівці спостерігають за поведінкою дитини та її розвитком. Доступними в Україні є тести М-СНАТ, ADOS («Шкала спостереження для діагностики аутизму»). Діагностику та обстеження проводять лікар-психіатра невропатолог.

Поряд з зазначеними вище методами використовується апа­ратна діагностика, яка надає інформацію про вегетативно-нерво­ву систему, функціонування та стан мозку, серцево-судинну систему. Апаратна діагностика проводиться за допомогою таких досліджень:

ехоенцефалографія;

електроенцефалографія;

реоенцефалографія;

магнітно-резонансна томографія;

комп'ютерна томографія;

ультразвукове дослідження;

варіаційна пульсометрія (кардіоінтервалографія);

 електрокардіограма.

За допомогою лабораторних досліджень оцінюється імуні­тет, стан крові, виявляють причини дисбактеріозу та наявність важких металів в організмі. Обов'язковою є консультація не­вролога, генетика, обстеження на ТОRCH-інфекції (герпесну, цитомегаловірусну, вірус Епштейна-Барра, токсоплазмоз).

Багато які батьки цікавляться, як визначити аутизм у ди­тини самостійно. Існує невеликий діагностичний тест, в основі якого три запитання:

Чи дивиться ваша дитина в одну точку, навіть якщо ви намагаєтеся показати їй щось цікаве?

Чи вказує ваш малюк на якийсь предмет не з метою його отримання, а для того щоб розділити з вами інтерес до нього?

Чи любить дитина грати з іграшками, повторюючи жести та репліки дорослих?

Якщо на всі три запитання ви відповідаєте заперечно, це серйозний привід для підозр. Якщо ж ви відповіли ствердно, то, скоріше за все, ви маєте справу зі звичайним відставанням у розвитку мовлення, аж ніяк не з аутизмом.

Ознаки аутизму можна поділити на три основні групи:

Порушення соціальної взаємодії:

Дитина надає перевагу самотності.

Дитина уникає дивитися в очі (коли до неї звертаються, вона дивиться на рухи губ або жестикуляцію, але не дивиться прямо в очі).

Зазвичай діти з аутизмом не терплять дотиків до себе.

Дитина неадекватно реагує на присутність/відсутність мами (або інших рідних людей) - проявляє надмірну холодність і незацікавленість або, навпаки, не може витримати на­віть короткочасного розставання.

Малюк не копіює поведінку дорослих (хоча після року мав би поводитися, як «мавпочка»).

Дитина непередбачувана у своїх реакціях на різні по­дразники.

Як іграшки дитина нерідко використовує незвичайні речі, наприклад, предмети меблів.

Проблеми комунікації:

Дитина демонструє затримку мовленнєвого розвитку (мало і неохоче говорить) або регрес мовленнєвих навичок (говорить все менше і менше, мовлення зникає взагалі).

Малюк не цікавиться навколишнім світом (вік «чому-чок» не настає).

Дитина рідко посміхається взагалі і ніколи не посміха­ється у відповідь.

Дитина не реагує на прохання, не вступає в діалог (або вступає з великими труднощами).

Малюкові явно не подобається грати з іншими дітьми або з дорослими (відсутні навички ігрової діяльності).

Нерідко в мовленні дитини присутні неіснуючі слова або вона повторює те, що тільки-но почула від дорослого (ехолалія).

Може говорити про себе у третій особі.

Стереотипність поведінки:

Дитина безупинно повторює одні й ті самі прості рухи.

Дитина або не здатна зовсім до адаптації, або з велики­ми труднощами пристосовується до нових умов життя (навіть поява нових предметів у кімнаті або нового одягу, нового посуду може її лякати і нервувати).

Малюку некомфортно в присутності незнайомих людей.

Дитина вкрай перебірлива в їжі (їсть тільки обмежений набір продуктів або страв і відмовляється від чогось нового).

Якщо батьки помітили перелічені вище ознаки аутистичного типу розвитку, їм обов'язково слід звернутися до дитячого психіатра, щоб переконатися, наскільки їхні припущення мають підставу. Діагноз «ранній дитячий аутизм» може бути постав­лений тільки фахівцем - дитячим психоневрологом після ретельного обстеження малюка. Якщо діагноз дитині встановлено, батькам потрібно визначитися з програмою по­дальшого навчання та розвитку малю­ка. Для цього важливо проконсультува­тися у психолога і корекційного педагога, які мають досвід роботи з такими дітьми, можуть надати розгорнуту характеристику стану психічного розвитку дитини, а також визначити форми і напрями корекційних занять для дитини.

Наявність аутизму може встановити лише компе­тентна команда фахівців на основі врахування всіх компонентів діагностичних критеріїв щодо РАС.

 

ІГРОВЕ РАНКОВЕ  КОЛО

Зустріч 1. Ігри, іграшки, забави

Матеріал: іграшки (лялька, коник, літак, ведмедик, м’яч, кубики, солдатики, кулька, машинка, дзиґа); емблема - символ вітання поглядом.

Хід зустрічі

ЗБИРАЄМОСЯ В ДРУЖНЬОМУ КОЛІ

Вихователька запрошує дітей утворити коло та прослухати фонограми дитячих пісень, які вивчалися на музичних заняттях. Разом обирають ту, яка сповіщатиме про початок ранкової зустрічі впродовж місяця.

Вправа-вітання “Погляд”

Вихователька. Привітаймося одне з одним поглядами. Таке вітання ми позначимо новою позначкою (викладає на дошці емблему).

Діти торкаються рукою плеча сусіда і злегка кивають головою, дивлячись в очі товариша.

ЗАПИТУЄМО - ВІДПОВІДАЄМО

Вихователька (виставляє іграшки на стіл) Принесла я вам дарунки,

Пречудові, на всяк смак:

В ляльки плаття в візерунках,

Ось є коник, ось літак,

Ось ведмедичок м’якенький,

М’яч - стрибунчик проворненький,

І кубики дерев’яні,

Й солдатики олов’яні,

Кульки надувні легенькі,

Машинки й дзиґа веселенька.

Запитання до дітей

♦     Назвіть ці подарунки одним словом.

♦     Що ми називаємо іграшками?

♦     Якими іграшками ви частіше граєте разом?

♦     Чи будь-яка річ може стати іграшкою?

♦     Що в жодному разі не може бути іграшкою?

♦    Що можна використати як іграшку на березі річки, моря, у парку?

ВЗАЄМОДІЄМО В ГРІ

Вихователька. Побавимося з іграшками, які я підготувала, не торкаючись їх.

Гра “Відгадай”

Діти об’єднуються в команди. Кожна команда обирає одну іграшку з тих, що лежать на столі. Одна команда пропонує варіанти гри з вибраною іграшкою, не називаючи її, інша відгадує, що це за іграшка. Потім команди міняються ролями.

Заувага. Варіанти дій з іграшкою називає кожен член команди (вони не повинні повторюватись), лише після цього учасники іншої команди відгадують.

Визначаємо перспективи

Вихователька. Бачу, ви багато знаєте про ігри та іграшки. Дізнатися ще більше про те, які бувають іграшки, хто і з чого їх виготовляє, а також змайструвати іграшки власноруч у вас буде нагода сьогодні на занятті

Зустріч 2. Кімнатні рослини

Матеріал: паростки каланхое, горщики для висаджування квітів; картки до гри “Так чи ні?”.

Хід зустрічі

ЗБИРАЄМОСЯ В ДРУЖНЬОМУ КОЛІ

Пісня сповіщає про початок ранкової зустрічі. Збираючись у коло, діти разом підспівують.

Вправа-вітання

Вихователька. Я рада бачити всіх вас у дружньому колі. Оберімо разом спосіб вітання.

Вихователька звертає увагу на дошку з емблемами, які можуть бути підказками. Коли спосіб вибрано, педагогиня розпочинає, і далі діти вітаються по колу.

ЗАПИТУЄМО - ВІДПОВІДАЄМО

Вихователька. Сьогодні в нас незвичайне свято - день народження ось цих малюків (показує паростки каланхое). У нашій групі з’явилися нові мешканці. Ці кімнатні рослинки називаються каланхое. І їм нині виповнюється один рік.

Запитання до дітей

♦   Де в нашій групі ростуть кімнатні рослини?

♦   Як ми за ними доглядаємо?

♦   Чи можуть кімнатні рослини “мешкати” на клумбі? Чому?

♦          Гра “Тепле вітання”

♦          Вихователька. Розмістімо саджанці каланхое в куточку природи. (Діти розставляють горщики у визначеному місці.) Привітаймо наших нових підопічних зі святом і подаруймо їм щось приємне. Це може бути лагідне слово, теплий погляд, доброзичлива усмішка тощо. (Вихованці "вітають" паростки каланхое.)

Взаємодіємо в грі

♦          Вихователька. Діти, ми можемо зробити іще один подарунок нашим “іменинникам”. Пересадімо їх у більші горщики, адже їхнім корінчикам затісно в маленьких. Та спочатку маємо визначити, які предмети нам для цього знадобляться.

♦         Гра “Тепле вітання”

♦          Вихователька. Розмістімо саджанці каланхое в куточку природи. (Діти розставляють горщики у визначеному місці.) Привітаймо наших нових підопічних зі святом і подаруймо їм щось приємне. Це може бути лагідне слово, теплий погляд, доброзичлива усмішка тощо. (Вихованці "вітають" паростки каланхое.)

Взаємодіємо в грі

Вихователька. Діти, ми можемо зробити іще один подарунок нашим “іменинникам”. Пересадімо їх у більші горщики, адже їхнім корінчикам затісно в маленьких. Та спочатку маємо визначити, які предмети нам для цього знадобляться.

Зустріч 3. Праця будівельників

Матеріал: ілюстрації до казок; обручі, кубики двох кольорів за кількістю дітей.

Хід зустрічі ЗБИРАЄМОСЯ В ДРУЖНЬОМУ КОЛІ

Вихователька по черзі викладає на дошці знайомі дітям емблеми — символи вітання (“Теплі долоньки", “Хитрі оченята", "Покажемо, які ми молодці"). Діти вітаються в різні способи відповідно до зміни емблем.

Вправа “Казкові будівельники”

За ілюстраціями діти впізнають і називають казки, у яких або згадуються якісь архітектурні споруди, або персонажі щось будують.

Наприклад, “Зимівля звірів”, “Чарівне кільце", “Троє поросят», «Зайчикова хатка».

Запитання до дітей

♦   Про яких будівельників ідеться в казках?

♦    Які споруди вони збудували?

♦    Що таке хмарочос?

♦   Кому під силу звести такий будинок?

♦   Чи кожен може стати будівельником?

♦   Люди яких професій працюють на будівельному майданчику?

Вихователька. Визначимо, що потрібно будівельникам для роботи.

Гра “Словничок будівельника”

На підлогу кладуть великі обручі. Діти рухаються по колу. Коли вихователька називає поняття, яке стосується професії будівельника, діти мають застрибнути в будь-який обруч.

Слова для гри: камінь, бетон, цегла, глина, деревина, поверх, вулиця, покрівля, балкон, карниз, веранда, вікно, двері, хмарочос.

Взаємодіємо в грі

Гра “Хмарочос”

Вихователька. Спробуймо себе в ролі будівельників і побудуймо хмарочоси.

Діти об’єднуються у дві команди за допомогою кольорових кубиків різних розмірів, які лежать у мішечку.

Завдання для кожної команди: побудувати хмарочос зі свого набору кубиків.

Вихователька. Важливо домовитися в команді про те, як ставити кубики, щоб збудувати хмарочос якнайвищим і при цьому міцним.

Визначаємо перспективи

Вихователька. Про особливості праці будівельників, споруди, які вони будують, та основні етапи будівництва дізнаєтесь на занятті.

Зустріч 4 . Життя рослин восени

Матеріал: відеопрезентація “Парк восени”; скляні банки з кришками; природний матеріал (листя, мох, кетяги горобини, камінці, палички тощо).

Хід зустрічі

Збираємося в дружньому колі

Пісня сповіщає про початок ранкової зустрічі.

Вправа-вітання “Хитрі оченята”

Вихователька викладає на дошці знайому дітям емблему — символ вітання підморгуванням.

Вихователька. Привітаємося сьогодні так, як підказує нам емблема

Діти вітаються, підморгуючи сусідам і промовляючи: “Доброго ранку ... (ім’я дитини)!”.

Запитуємо - відповідаємо

Вихователька пропонує дітям переглянути відеопрезентацію «Парк восени».

Запитання до дітей

♦    Що ви побачили у презентації - парк чи ліс?

♦    Як ви здогадалися, що це саме парк?

♦    Чи може парк існувати без людини?

♦    Навіщо створюють парки?

♦    Що є в парку для милування природою?

♦   Як зберегти спогади про парк, не нашкодивши йому?

♦   Які знахідки ми принесли в групу після екскурсії нашим парком?

Взаємодіємо в грі

Вихователька. “Законсервуємо” наші спогади про парк. У нас є навіть скляні банки та кришки. Покладімо в них “скарби”, які назбирали під час екскурсії.

Творча діяльність “Флораріум”

Діти об’єднуються в групи та створюють у банках осінні композиції з природного матеріалу.

Визначаємо перспективи

Вихователька. Ви створили чудові крихітні осінні парки. А про те, чому парк називають легенями міста, про розмаїття рослинного світу, про зовнішній вигляд рослин восени ми дізнаємося на занятті. На нас чекає зустріч із працівником еколого-натуралістичного центру.

Зустріч 5. Професія швачка, одяг

Матеріал: предмети лялькового одягу, у яких бракує деяких деталей; паличка, до якої прив’язана міцна нитка.

Хід зустрічі

Збираємося в дружньому колі

Пісня сповіщає про початок ранкової зустрічі.

Вправа-вітання “Привіт, увесь світ!”

Діти вітаються одне з одним, промовляючи: “Привіт, увесь світ! Привіт, ... (ім’я дитини)!”.

Запитуємо - відповідаємо

Педагогиня разом з дітьми переглядає ляльковий гардероб, звертає увагу вихованців на предмети одягу, у яких бракує якихось деталей: на кофтинку без ґудзиків, без шнурівки, сорочку без рукава, спідницю без кишеньки тощо. Діти мають назвати річ і визначити, чого саме не вистачає.

Запитання до дітей

♦   Як усі ці речі назвати одним словом?

♦   Для чого потрібний одяг?

♦   Хто створює одяг?

♦   Як називається професія людини, яка шиє одяг?

Взаємодіємо в грі

Гра “Зшили - діток подружили”

Вихователька. Уявімо, що я швачка. У мене навіть є голка (показує паличку, до якої прив’язана міцна нитка), але вона дещо відрізняється від справжньої. Вона призначена для гри, тому має бути безпечною. Цією голкою ми “пришиємо” всіх гравців одне до одного.

Заувага. “Пришивати” можна лише за ремінець, лямку, петельку тощо.

Вихователька. Придумаємо разом назву виробу, який ми “пошили”.

Визначаємо перспективи

Вихователька. У створенні одягу, на фабриках або в ательє, беруть участь люди різних професій. Про працю модельєрів, закрійників, швачок, прасувальниць, їхню взаємодію в процесі роботи ми поговоримо сьогодні на занятті

Зустріч 6.  Професія кухаря.

Матеріал: емблеми - символи вітання, знайомі дітям.

Хід зустрічі

Збираємося в дружньому колі

Під звучання закличної пісні всі збираються в коло. Вихователька звертає увагу дітей на дошку, на якій викладені знайомі дітям емблеми - символи вітання.

Вправа-вітання (за вибором дітей)

Вихователька. Виберемо емблему - символ вітання, скориставшись лічилкою.

Діти разом промовляють знайому лічилку, обирають спосіб вітання та вітаються одне з одним.

Запитуємо - відповідаємо

Вихователька. Діти, як ви розумієте вислів “Наминає за обидві щоки”? (Відповіді дітей.) Так говорять про людей, коли вони їдять із добрим апетитом улюблені страви.

Гра “За обидві щоки”

Вихователька називає звук, а діти - улюблену страву, фрукт чи овоч, назва якого починається цим звуком.

Вихователька. Щоб вирости дужими, треба їсти не тільки улюблені страви, а й різноманітні корисні продукти, бо в кожному з них є свої особливі поживні речовини.

Запитання до дітей

♦   Хто готує для вас смачні страви в садочку?

♦   Хто складає меню?

♦   Скільки страв подають на обід?

Вихователька. Уявімо, що ми складаємо меню свого обіду. Які продукти ми оберемо?

Вправа “Меню на замовлення”

Вихователька називає страву (яблука, цукерки, сир, виноград, морква, горіхи, морозиво, молоко, каша, риба, м’ясо тощо), а діти по черзі кажуть, чому вони візьмуть (або не візьмуть) її у своє меню.

Взаємодіємо в грі

Вихователька. Якої страви з тих, що подають на обід, я не назвала? (Першу.) Яку традиційну першу страву готують в Україні? (Борщ.) Приготуймо борщ.

Гра “Борщ”

Діти загадують, якими овочами, необхідними для приготування борщу, вони будуть. Беруться за руки та утворюють коло - це “каструля”. Вихователька по черзі називає інгредієнти борщу. Той, хто почує назву “свого” овоча, стає в коло. Наступний “овоч” також виходить у коло і бере за руку свого товариша. Гра закінчується, коли всі гравці стоять у колі.

Визначаємо перспективи

Вихователька. От наш борщ і готовий. Більше про традиційні страви української кухні та професію кухаря дізнаємося на занятті.

Зустріч  7 Сонце і сонячна система

Матеріал: люстерка з розрахунку одне на двох дітей.

Хід зустрічі

Збираємося в дружньому колі

Звучить пісня, яка сповіщає про початок ранкової зустрічі. Діти збираються в коло. Вихователька засмикує штори на вікнах, потім відкриває щілинку і “впускає” в кімнату сонячний промінь.

Вправа-вітання (за вибором дітей)

Вихователька. Сьогодні ми запросили в гості сонечко. За допомогою люстерка я спрямую його промінь на одного з вас. Той, на кого впаде сонячний зайчик, вибере спосіб привітання.

Запитуємо - відповідаємо

Запитання до дітей

♦   Де знаходиться сонце?

♦   Яку форму воно має?

♦   Коли ми бачимо сонячне світло?

♦   Кому сонце дарує своє проміння?

♦   Чи можна “впіймати” сонячний промінь?

Взаємодіємо в грі

Гра “Приборкувачі”

Вихователька. Пропоную вам стати “приборкувачами” сонячного світла. Об’єднайтеся в пари. За допомогою люстерка, одного на двох, ви маєте “впіймати” сонячний промінь та спрямувати його на будь-який предмет у кімнаті.

Заувага. Для виконання завдання діти мають 5 хв. Час відмірює пісочний годинник. Про предмет, на який діти спрямовуватимуть сонячний промінь, вони домовляються заздалегідь.

Визначаємо перспективи

Вихователька. Сонце - найважливіша зірка, яка підтримує життя на нашій планеті. Воно над звичайно гаряче. Тому навіть попри те, що Сонце розташоване на великій відстані від Землі, завдяки його теплу і світлу ми живемо. Якби не тепло сонячних променів, Земля давно перетворилася б на велетенську крижину.

Більше про Сонце і Сонячну систему ви дізнаєтесь на занятті.

Зустріч 8 Предмети побуту (меблі)

Матеріал: стільці.

Хід зустрічі

Збираємося в дружньому колі

Вправа-вітання “Усмішка” Вихователька

Другу руку простягни,

Теплу усмішку пошли.

Добрий ранок! Добрий день

Нашу зустріч розпочнем.

Діти вітаються, усміхаючись одне одному.

Запитуємо - відповідаємо

Вихователька. Діти, уявіть, що ми зібралися в зовсім порожній груповій кімнаті. Ніде присісти і прилягти, ніде скласти свої речі й іграшки...

Запитання до дітей

♦    Чим тут зарадити? Що слід придбати, аби в кімнаті стало зручніше і затишніше?

♦    Які меблі ви знаєте?

♦    Які види меблів обов’язково мають бути в груповій кімнаті? Поясніть їх призначення.

Взаємодіємо в грі

Гра “Стільці дружби”

Вихователька звертає увагу на стільці, розміщені по колу. їх кількість удвічі менша, ніж число дітей. -

Вихователька. Перед вами “стільці дружби”. Чому я їх так називаю? Поясню. Стільців набагато менше, ніж вас, а вам слід домовитися й знайти місце для кожного. Лише друзям це під силу.

Перевіримо, які ви друзі? Допоможе нам у цьому гра. Поки звучатиме музика, ви довільно ходитимете по кімнаті. У момент, коли музика стихне, кожен з вас має сісти на стілець. Причому стільців з кожним разом ставатиме менше.

Визначаємо перспективи

Вихователька. Молодці! Ви справжні друзі. І уже багато знаєте про меблі, без яких ми навіть не уявляємо життя в сучасному світі. Але так було не завжди. Про інтер’єр української хати та життя людей у давнину ми дізнаємося на занятті.