Готуємо педраду

Зміцнюємо здоров’я влітку: від фізкультурних занять до захопливих квестів

Влітку ми прагнемо оптимально зміцнити здоров'я дітей. Водночас організовуємо дозвілля дошкільників так, аби в ігровій формі закріплювати знання, уміння та навички, набуті протягом на­вчального року. Використовуємо такі форми роботи з дітьми в літ­ній період, як-от:

•             ранкова гімнастика;

•             фізкультурні заняття;

•             фізкультурні свята та розваги;

•             рухливі ігри і вправи;

•             ігри з водою та піском;

•             туристичні походи;

•             квести.

Проводимо ранкову гімнастику

Ранкова гімнастика на свіжому повітрі — найліпший початок дня. У супроводі веселої музики діти виконують сюжетні комплекси вправ, як-от: «Метелики і квіти», «Веселі півники», «Промінчики і со­нячні зайчики», «Літній дощик», «Пташиний двір», «Дощові краплин­ки». Найбільше дітям подобаються комплекси вправ з використанням різних атрибутів і обладнання: «Стрибалочка-розважалочка» (зі ска­калкою), «Прапорець-бігунець» (із прапорцями), «Лава-забава» (на гімнастичній лаві), «Шумульки-розважульки» (з брязкальцями), «Силачі-калачі» (з гантелями та гирями) й «Веселий колобок» (із м'ячами).

Організовуємо в межах ранкової гімнастики і флешмоби. Кілька вихователів виконують ритмічні рухи під веселу музику, а всі діти синхронно повторюють. Теми для флешмобів можуть бути найрізноманітніші: «Країна дитинства», «Україна - спор­тивна країна», «Ми обираємо спорт!», «Ранок із зіркою», «Бадьо­рість, грацію і пластику дарує нам гімнастика», «Дружать діти всієї Землі», «На літньому лужку ми кружляємо в танку». Використову­ємо й сюрпризні моменти - запро­шуємо до участі у флешмобі улю­блених персонажів дітей, як-от: Смайлик-усміхайлик, Свинка Пеппа, Лунтик, Кіндер-сюрприз, Смішарики, казкові феї тощо.

Корисними й цікавими для до­шкільників є «Хвилинки-веселинки», під час яких діти мають змогу прояви­ти свої творчі здібності. Ми вмикаємо веселу музику і пропонуємо дітям імп­ровізувати. Дошкільники пригадують вивчені рухи данс-аеробіки, хіп-хопу, модерну, сіті-джему чи інших танцю­вальних стилів, самостійно чи з товари­шами рухаються під улюблену музику.

Під час ранкової гімнастики в будь-якій із описаних форм діти отримують заряд бадьорості на цілий день.

Організовуємо фізкультурні заняття влітку

Аби оздоровлювати дітей, розвивати їхні рухові вміння й навич­ки, фізичні можливості, зокрема витривалість, проводимо фізкуль­турні заняття на свіжому повітрі. Моторна щільність таких занять - 80-90%. Улітку проводимо фізкультурні заняття в різних місцях: на ігровому або спортивному майданчику, місцевому стадіоні, галявині в парку, березі річки тощо.

Починаємо фізкультурні заняття через 10-15 хв. після початку прогулянки, коли організм дітей адаптується до погодних умов. Кож­не заняття обов'язково включає біг. Фізичне навантаження на орга­нізм під час бігу ми дозуємо, змінюючи швидкість, тривалість руху та відстань.

Аби забезпечити високу рухову активність дітей на фізкуль­турних заняттях, використовуємо фронтальний і груповий ме­тоди роботи під час виконання основних рухів. Залежно він методу добираємо ігри й естафети.

Для формування в дітей витривалості використовуємо повіль­ний біг.

Як свідчить досвід, традиційні фізкультурні заняття не дуже ці­кавлять сучасних дітей. Тому урізноманітнюємо їх за допомогою інноваційних методів і прийомів. Приміром, нашим вихованцям подобаються заняття з елементами «Кік-аеробіки». Це вправи зі скакалкою, які сприяють розвитку в дітей відчуття рівноваги й коор­динації рухів. Також таке заняття містить вправи для профілактики плоскостопості, загальнорозвивальні вправи - стрибки через довгу та коротку скакалки, ходіння по скакалці різними способами, - ігри й естафети зі скакалкою тощо.

Позитивно впливає на настрій дошкільників під час фізкуль­турного заняття і методика «Мім-стиль» (клоунада-стиль). Діти показують одне одному смішні гримаси та виконують мімічні вправи, грають в ігри «Дожени і розсміши», «Передай усмішку» тощо. Відтак дошкільники перевтілюються в улюблених казкових персонажів та презентують свою усмішку під час «Параду гарного настрою».

Улітку під час фізкультурних занять застосовуємо елементи «Хатха-йоги». Проводимо такі заняття в затінку між деревами. Ми розглядаємо дитячу йогу як можливість навчити вихованців не про­сто швидко виконувати фізичні вправи, а й відчувати свої тіло. Діти вчаться визначати межі своїх фізичних можливостей у певний мо­мент та поступово розширюють їх. Під час виконання вправ (асан) стежимо, аби дошкільники правильно дихали — не затримували по­дих, а вдихали й видихали глибоко й вільно. Особливо діти полюбля­ють виконувати такі асани, як-от: «Дерево», «Гора», «Трикутник», «Змія», «Кішка», «Сонячна асана», а також робити нахили та випа­ди. Хороше самопочуття, гарний настрій і задоволення собою — ось основні результати таких занять.

Відзначаємо фізкультурні свята

Літній оздоровчий період розпочинаємо музично-фізкультур­ним святом «Ми - веселі діти, дуже раді літу».

Улітку також проводимо олімпійські ігри, Свято повітряних ку­льок «Кулька-шоу», День східної фізкультури, День спортивної гри тощо. Алгоритми проведення цих заходів подано в Додатку.

До програми днів і тижнів здоров'я, фізкультурних свят і розваг включаємо змагання з елементами спортивних ігор, вправи спор­тивного характеру й ігри-забави. Проводимо масові показові ви­ступи дітей, ігри-естафети з бігом, стрибками; катання наввипередки на велосипеді, самокаті тощо.

Фізкультурне свято влітку проводимо на майданчику за та­ким алгоритмом:

• відкриття свята, парад учас­ників, привітання команд;

•  виконання загальнорозвивальних вправ з різними атри­бутами;

•  проведення змагань між ко­мандами, ігри-атракціони;

•  сюрпризний момент;

•  завершення свята: підбиття підсумків, нагородження пе­реможців та учасників.

Сюрпризним моментом для дошкільників є виступи дітей, які відвідують спортивні секції; зустрі­чі зі спортсменами, які вже мають певні досягнення.

Звісно, репетиції таких свят і розваг не потрібні, адже тоді захід стає для дітей нецікавим.

Беремо участь у рухливих іграх і вправах

Під час рухливих ігор та вправ закріплюємо у вихованців основні рухи, розвиваємо важливі фізичні якості, як-от: сприт­ність, витривалість. Шукаючи такі ігри, які зацікавлять дітей і сти­мулюватимуть їх до активної рухової діяльності, ми натрапили на ідею створення «диво-парашута». Це яскравий круг із тканини ді­аметром від 3 до 7 м, складений із різнокольорових сегментів. На кожному сегменті — ручки для тримання.

Використовуємо «диво-парашут» як обладнання під час таких рухливих ігор та вправ: «Жени хвилю», «Веселка», «Са­лют», «Море хвилюється», «Хованки», «Гойдалки», «Порожнє місце», «Передай далі», «Кіт і мишка». Парашут перетво­рюємо то на теремок чи парасольку, то на грибок чи величезний океан. Ним можуть прокотитися хвилі, іноді несподівано зірветься шторм, а часом бу­ває і святковий салют із кульок. Діти опускають/підіймають пара­шут, перекочують по ньому м'яч тощо.

Під час рухливих ігор і вправ застосовуємо елементи мето­дики «Живий барабан», що передбачає імітування гри на бараба­нах. Замість цього інструмента використовуємо великий гумовий м'яч і дві палички. Окрім ударів по м'ячу, діти танцюють навколо нього, присідають або натискають на нього. Усі ігри та вправи ви­конують під ритмічну музику, із особливим захопленням — під композицію про Ведмедика Гумі «I'm A Gummy Bear». Такі ігри ці­каві для дітей і дорослих будь-якого віку і не потребують попере­дньої підготовки.

Граємо з піском і водою

Діти ще з раннього віку полюбляють діяти з піском і водою - пересипати, переливати, копати, бризкатись, будувати. Тож вико­ристовуємо пісок під час різних ігор.

Дітям подобається ліпити з піску, зводити та руйнува­ти будівлі. І хлопчики, і дівчатка полюбляють «пекти» з піску «пиріжки», а відтак прикрашати «пісочну» випічку квітами, ягодами і дрібними камінчиками.

Також діти залюбки граються в пісочниці іграшковими машинками: роблять для них дороги, тунелі; пересипають пі­сок ковшем іграшкового екскаватора.

Проводимо з дошкільниками такі ігри на поверхні во­логого піску, як-от: «Незвичайні сліди», «Відбитки рук (ніг), «Найвища вежа».

Пропонуємо дітям такі ігри з піском, як-от:

•   Скарби — діти закопують у пісок різні предмети, відтак шукають їх і відкопують;

•  Пісочний дощик — кожна дитина повільно, а потім швид­ко сипле пісок із кулачка у пісочницю, на долоньку до­рослого, свою долоньку;

•  Візерунки на піску - вихователь пропонує дітям виклас­ти в певній послідовності предмети: камінці, жолуді, ка­штани;

•  Жучки вітаються - кожна дитина повністю зану­рює руки в пісок, під ним вони «зустрічаються» одна з одною.

У літню спеку діти залюбки плескаються в надувних басейнах.

Проводимо такі ігри з водою в надувному басейні, як-от:

•                           Зробимо дощик - діти черпають воду обома руками, під­німають їх догори та виливають воду назад у басейн;

•                           Веселі бризки - діти стають кружка в басейні, зачерпу­ють воду долоньками та злегка бризкають одне на одного; у цей час намагаються не відвертатися;

•                           Кораблики - кожна дитина дмухає на свій паперовий ко­раблик так, аби переміщати його по воді;

•                           Водоспадик - діти переливають воду з однієї пасочки в другу, змінюючи висоту над водою, щоб вийшов весе­лий і галасливий водоспад;

•                           Що тримається на воді - діти опускають в басейн ка­мінчики, намистинки, пластикові кришки, шматочки по­ролону та спостерігають, що тоне, а що тримається на по­верхні води.

Вирушаємо в туристичні походи

Обов'язковим заходом у системі фізкультурно-оздоров­чої роботи нашого дошкільного закладу в літній період є піші пе­реходи й туристичні міні-походи. Із дітьми систематично про­водимо піші туристичні походи або мандруємо на велосипедах.

Маршрут подорожі плануємо зазда­легідь. Протяжність туристичного марш­руту в один бік для дітей старшої групи становить 1200-1500 м, для середньої — 1000-1200 м; для молодшої — 800-1000 м. Загальна тривалість походу — 2,5-3,5 год.

Аби ще більше зацікавити дітей, про­понуємо їм нетрадиційні походи. Напри­клад, організовуємо походи у формі таких дорослих ігор, як-от: «Форт Буаяр», «Тав­рійські ігри», «Ігри патріотів» тощо.

Дітям дуже подобаються такі «вилаз­ки» за межі дитячого садка. Емоційно-ес­тетичні враження, які вони отримують під час походів, позитивно впливають на стан їхнього фізичного та психічного здоров'я, сприяють розвитку пізнаваль­них процесів, стимулюють до пошуково- дослідницької діяльності.

Упроваджуємо квест-технології

Фізкультурно-оздоровчий процес урізноманітнюємо за до­помогою квест-технології (від англ, quest — пошук) - проводимо для дошкільників інтелектуальні змагання з елементами рольової гри. Організовуємо їх на території дошкільного навчального за­кладу.

Ми пропонуємо дітям такі види квестів:

•  квест-змагання - спортивно-інтелектуальне змагання, під час якого діти виконують логічні завдання, пропонують оригінальні варіанти розв'язання проблемних ситуацій, ко­ристуються підказками, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути руху тощо;

•  сюжетний - завдання для якого вихователь добирає за сюжетом певної казки;

•  живий - це сюжетна гра, кожен гравець якої має свою роль і мету; спілкуючись одне з одним, гравці мають вико­нувати завдання так, аби кожен досяг своєї мети.

Під час квестів діти в командах мають послідовно виконувати підготовлені вихователем завдання: після розв'язання одного завдан­ня вони отримують підказку та вирушають на пошуки наступного. Інтерактивні вправи в межах квесту сприяють розвитку логічного мислення, вправляють дітей в умінні розв'язувати проблемні ситуа­ції, вигадувати, приймати рішення, застосовувати свої знання в не­стандартних ситуаціях. Водночас діти постійно рухаються.

Розмаїття традиційних та інноваційних форм роботи з дошкіль­никами під час літнього оздоровчого періоду дає нам змогу загарто­вувати дітей, розвивати їхні фізичні якості, а також закріплювати набуті знання та навички. Та найважливіше - вихованці накопи­чують ресурси для активної діяльності протягом наступного на­вчального року. Діти, які повноцінно та якісно провели літо в нашо­му дошкільному закладі, - бадьорі, вправні, рідко хворіють, мають правильну поставу і позитивно налаштовані на спілкування одне з одним і з педагогами.

Настільний теніс

    Настільний  теніс - емоційна, жвава, цікава  гра,  яка розвиває  спритність, витривалість, силу та швидкість реакції.

   Для гри потрібен відповідний інвентар: стіл, ракетки, сітка з металевими стояками, целулоїдний м’ячик (діаметр 3,63-3,83 см). Поверхню столу фарбують у темно-зелений (темно-синій) колір, щоб на цьому фоні краще виділявся білий м’ячик. Довжина стола – 250-270 см, ширина – 130-150 см, висота – 65-70 см.    

  Його встановлюють  в спортивній залі, на спортивному  майданчику, влітку обов’язково під навісом.

 Стандартні ракетки бажано вкоротити (ручку на 2 см і на 0,5 см діаметр), щоб дитині було зручніше її тримати. Вага ракетки у межах 150-200 г. Для опанування технікою гри важливо, щоб кожна дитина мала ракетку і м’ячик.

 Ознайомлення з грою починають з розучування способу тримання ракетки: три пальці (мізинець, підмізинний і середній) охоплюють ручку; великий – на одній частині ракетки, вказівний – на іншій .

   Спочатку діти вчаться виконувати підготовчі вправи до гри: прокочувати м’яч ракеткою по підлозі й тенісному столу (один одному), виконувати різноманітні удари ракеткою по м’ячу. Потім підбивають ракеткою м’яч. Для цього його підкидають вгору і, коли він опускатиметься вниз, підставляють ракетку. Слід застерегти дітей від сильних і різких ударів і попередити, що для виконання цієї вправи потрібно тільки підставляти ракетку злегка підбиваючи м’яч. Те саме стосується ударів ракеткою по м’ячу з відбиванням його від підлоги. Вдаряють по м’ячу злегка, щоб він не підскакував вище пояса. Потім можна вправлятися самостійно біля стінки. Складніша вправа, порівняно з попередніми, — передавання м’яча один одному ударами ракеткою, коли діти мають стояти на відстані 3-4 м і підставляти ракетку під м’яч, що летить, злегка відбиваючи його. У настільному тенісі застосовують різноманітні удари по м’ячу. Дошкільникам досить оволодіти найпростішим з них: поштовхом зліва і підставкою справа, накатами з правого і лівого боку.

   Для виконання поштовху зліва треба стати на відстані одного кроку від стола, тулуб трохи нахилити вперед, ноги злегка зігнути в колінах, ракетку тримати паралельно сітці на рівні пояса. Удар виконується в момент відскакування м’яча трохи вище від сітки – права рука (зігнута в початковій фазі) виноситься вперед одночасно з рухом тієї самої ноги і, випрямляючись у ліктьовому суглобі, наносить удар по м’ячу. Під час удару центр ваги тіла переносять на праву ногу; плечі дитини упівоберта до лицьової лінії стола, ліва рука трохи нижче від правої; кисть руки, що тримає ракетку, в момент удару згинається з випрямленням ліктя, при цьому ракетка набирає положення, паралельного сітці.

   Підставка справа – це також найпростіший технічний прийом.  Під час удару ракетка зустрічає м’яч на самому початку відскакування – в напівпольоті. При цьому напрям польоту м’яча залежить від кута нахилу ракетки. Стійка дитини біля столу подібна до стійки під час удару поштовхом зліва.

 Коли діти оволодівають технікою виконання ударів поштовхом зліва і підставкою справа, можна переходити до вивчення складніших ударів – накатів зліва і справа.

 Накат зліва – атакуючий удар, один з основних у сучасному настільному тенісі. Вихідне положення для виконання удару таке саме, як і для виконання поштовху зліва. Удар виконується швидким рухом ракетки вперед – вгору і вбік з одночасним поворотом кисті руки. Після закінчення руху рука йде вперед-вгору і вправо. При цьому тулуб повертається у бік суперника з одночасним випрямленням правої ноги.

 Накат справа виконують зі стійки упівоберта до столу лівим плечем вперед: центр ваги на лівій нозі, що виставлена вперед. Рука з ракеткою відводиться вправо-назад. Удар по м’ячу виконується рухом, спрямованим вперед-вгору. У момент удару по м’ячу лікоть трохи зігнуто, а кисть руки виконує додатковий рух, який легко може змінити напрям польоту м’яча. Рух закінчується біля лівого плеча над головою.

   Після того як діти оволодіють основними ударами, що застосовуються в настільному тенісі, можна перейти до навчання подачі м’яча. Ракетку треба нахилити верхньою частиною до столу та ударити по м’ячу. Спочатку м’яч подають без відскоку від столу з відстані 10-15 см від сітки. Потім розучують подачу з відскоком від столу: дитина підкидає м’яч трохи вгору, б’є по ньому з нахилом верхньої частини ракетки так, щоб він, відскочивши від столу, перелетів через сітку на протилежний бік. Оволодівши ударами та подачею м’яча, діти переходять до двобічної гри.

   Дошкільники грають у настільний теніс за спрощеними правилами.                 Гравець підкидає м’ячик рукою і б’є ракеткою так, щоб він, ударившись об поверхню столу, перелетів через сітку й торкнувся половини столу суперника, який відбиває м’яч. Очко дістає той гравець, з подачі якого суперник не зміг відбити м’яч назад на його половину столу (попав у сітку або за межі столу). Приймати м’яч з повітря, тобто до того, як він удариться об поверхню столу, не дозволяється. Кожний гравець виконує п’ять подач підряд, після чого подає суперник. Якщо той, хто подавав, влучить м’ячем у сітку і м’яч залишиться на його боці, він втрачає очко, а його суперник очко виграє. А коли суперник не зможе відбити після подачі м’яч, він програє очко. Якщо під час подачі м’яч зачепить сітку і перелетить на половину столу суперника, ця подача не зараховується, треба виконати її ще раз. 

   Гра складається з трьох партій і триває доти, поки один з гравців першим не набере 10 очок.

Матеріали для опрацювання: https://classroom.google.com/c/NjcwMTkyNTkyNTRa/m/OTA4MzcwMjY1NTNa/details

ГОВОРІМО ВИРАЗНО

Формування виразності мовлення — важлива складова комуніка­тивно-мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку. З по­даної статті ви дізнаєтесь, як визначити рівень сформованості цього вміння, а також як системно розвивати його. Наведені вправи та емоційно-комунікативні ситуації стануть у пригоді й для розвитку емоційної сфери дітей, активізують їхнє мовлен­ня та підготують до театралізованої діяльності.

Діагностика і формування виразності мовлення старших дошкільнят

ДІАГНОСТИКА ВИРАЗНОСТІ МОВЛЕННЯ

Освітня лінія «Мовлення дитини» Базового ком­понента дошкільної освіти серед завдань форму­вання звукової культури мовлення наголошує на необхідності опанування дітьми вмінь регулю­вати темп мовлення, гучність голосу, інтонацію. У процесі формування фонетичної компетенції дітей підкреслено важливість оволодіння нор­мами орфоепії, мовними і немовними засобами виразності. Комунікативна компетенція передба­чає комплексне застосування мовних і немовних засобів у процесі комунікації.

Дітям старшого дошкільного віку доступні еле­ментарні знання про засоби виразності мовлен­ня, свідоме і навмисне (довільне) застосування їх у мовленні, що стає можливим у результаті спеціального цілеспрямованого навчання та на­слідування прикладу дорослого.

Мовлення дитини старшого дошкільного віку можна вважати виразним, якщо вона володіє доступними її розумінню мовними, зокрема інтонаційними (темп, тембр, гуч­ність та ін.), і немовними (міміка, пантомімі­ка: жести, пози тощо) засобами виразності і використовує їх у мовленні для вираження своїх емоцій, ставлення до переданої інфор­мації, співрозмовника, привернення його уваги до предмета висловлювання.

 Обстеження доречно проводити у два етапи.

І ЕТАП. Виявлення уявлень дітей про інтонаційні та немовні засоби виразності мовлення

Умовно завдання можна розподілити на два блоки і проводити діагностику у формі індивіду­альної бесіди дорослого з дитиною.

Завдання «Яка емоція зображена?»

Мета: виявити уявлення дитини про немовні за­соби виразності мовлення.

Матеріал: п'ять зображень персонажа в різ­них емоційних станах, що відповідають п'яти основ­ним (базовим) емоціям: радість, сум, здивування, страх, гнів — і передаються комплексом немовних засобів виразності: мімікою, пантомімікою (жеста­ми, позою).

Дитині пропонують розглянути п'ять зобра­жень персонажа в різних емоційних станах, ви­значити й назвати емоційне переживання, а по­тім відповісти на запитання: «Як ти вважаєш, що відбулося з людиною на цій картинці?».

Завдання «Що переживає персонаж?»

Мета: виявити уявлення дитини про інтонаційні засоби виразності.

Матеріал: авторська казка, до змісту якої введено емоційні ситуації, що відображаються че­рез інтонаційно забарвлене мовлення героїв; зо­браження головного персонажа — гнома у відпо­відних емоційних станах.

Вихователь пропонує дитині розглянути картки-ілюстрації, а потім послухати казку про цього  персонажа. Після викладу кожної частини каз­ки, що відображає певний його емоційний стан, педагог робить паузу й пропонує дитині знайти і показати картку-ілюстрацію, на якій, на її думку, зображений Гном в емоційному стані, що відпові­дає інтонаційному забарвленню тексту. Мовлен­ня вихователя, який розповідає казку, за інтона­ційною виразністю має відповідати емоційному змісту ситуації.

Казка «День народження Гнома»

У казкового Гнома був день народження. Із са­мого ранку він готувався до свята: прибрав у ха­тинці, спік пиріг, приготував чай і став чекати гос­тей — своїх друзів гномів.

Настала призначена година. Пройшло п'ять хвилин, потім десять, але ніхто не стукав у його двері. Казковий Гном засумував, дивлячись на годинник: "Напевно, друзі забули про мене, і ніх­то не прийде мене привітати". (Сум)

Але в цей момент пролунав стук у двері. Гном кинувся відчиняти. На порозі стояли його друзі й хором кричали: "Вітаємо з днем народження, дорогий Гноме!" Дуже зрадів казковий Гном. (Радість)

Коли вщух гомін поздоровлень, гном Майстерко сказав:

Вибач, друже, що примусили тебе чека­ти й хвилюватися. Ми закінчували роботу над справжньою повітряною кулею, яку даруємо тобі. Ходімо, вона у дворі.

Не може бути! — здивувався іменинник і першим кинувся у двір помилуватися подарун­ком. Гості вибігли за ним.

Овва! Справжня повітряна куля! — Гном за­вмер на місці від подиву. (Здивування)

Як хочеться полетіти! — закричав гном Не­посидько і став швидко підійматися по мотузяній драбині у кошик кулі.

Тримайте його, він не вміє управляти кулею й може розбитися! — гноми злякалися за свого непосидючого друга. (Страх)

Непосидько швидко збагнув, що йому не під силу самому впоратися з кулею, і спустився вниз. Сердиті гноми стали вичитувати йому:

Як ти міг так вчинити! Не запитавши дозволу в Старшого Гнома, не запросивши своїх друзів, ти хотів відправитися у політ! (Гнів)

Пробачте мені, друзі! Мені просто дуже кор­тіло покататися на повітряній кулі... — виправдо­вувався Непосидько.

Політ — справа непроста, — промовив Стар­ший Гном, — до нього треба як слід підготувати­ся, а потім уже вирушати в подорож.

 Усі вирішили з наступного дня розпочати під­готовку до польоту і разом з іменинником повер­нулися до святкового столу.

II ЕТАП. Виявлення особливостей уживання дітьми інтонаційних і немовних

       засобів виразності в діалогічному й монологічному мовленні

Виконання завдань цієї серії передбачає ство­рення ситуації діалогу, в якій беруть участь двоє дітей. Вихователь пропонує малятам послухати зміст ситуації, а потім розіграти її. Ігровий ха­рактер виконання завдань допомагає подолати скутість, підвищує достовірність отриманих ре­зультатів.

Завдання «Розкажи без слів»

Мета: виявити вміння дітей використовувати немовні засоби виразності в діалогічному мовленні.

Приклади ситуацій для розігрування

 Зустріч друзів (радість)

Дружили... (вихователь називає імена дітей, які ви­конують завдання). Прийшло літо. Друзі роз'їхалися хто куди. Ціле літо вони не бачилися. А восени обидва поспішали до дитячого садка. Сашко (ім'я першого учасника діалогу) ще здалеку помітив Сер-гійка (ім'я другого учасника) на майданчику своєї групи. Друзі були дуже раді зустрічі.

 Живий капелюх (страх)

Сергіико (називає ім'я дитини) сидів за столом і розфарбовував картинки. Раптом позаду нього щось упало на підлогу. Він обернувся й побачив на підлозі капелюх. Сергійко підійшов і хотів його підняти. Раптом капелюх заворушився й посунув прямо на нього. «Ай-ай-ай!» — закричав хлопчик і відскочив убік. Він дуже злякався. (За твором М. Носова «Живий капелюх».)

Живий капелюх (здивування)

Сергіико (називає ім'я дитини) набрав на кухні картоплі й став її кидати у капелюх. Кидав, ки­дав, нарешті влучив. Капелюх як підскочить! Як заверещить: «Няв!» Дивиться Сергійко, а з-під капелюха висунувся сірий хвіст, потім лапа, а по­тім і саме кошеня вискочило! "Та це ж наш котик Мурчик!" — здивувався Сергій. (За твором М. Носо­ва «Живий капелюх».)

Бабуся, песик і пиріг (гнів)

Бабуся спекла пиріг. Смачний вийшов пиріг, рум'яний. Розрізала його бабуся так, щоб усім діс­талося по шматку, і поставила на стіл остудити. А сама вирішила трохи відпочити. Пройшло півго­дини. Повертається вона на кухню, дивиться — по­ловини пирога немає. А поряд песик Гавчик злизує крихти зі свого носа. Ох і  розсердилася бабуся !

Завдання «Настільний театр за мотивами казок»

Мета: виявити вміння дітей використовувати інтонаційні засоби виразності в діалогічному мовленні.

У завданнях цієї серії вихователь пропонує ді­тям допомогти йому розіграти сценки-діалоги зі знайомих казок із використанням атрибутів на­стільного театру. Обстеження проводиться в інди­відуальній формі (елемент театралізованої гри). Бажано записувати мовлення дітей на диктофон.

Приклади сценок-діалогів

Зайчик і Півник за казкою

«Зайчикова хатка» (сум)

Півник (вихователь). Ку-ку-рі-ку! Чому, Зайчику, плачеш?

Зайчик (дитина). Як же мені, Півнику, не плака­ти? Як не горювати? Була в мене хатинка луб'яна, а в Лисиці — крижана. Прийшла весна. У Лисиці хатинка розтанула. Попросилася вона до мене погрітися, та мене ж і вигнала.

Лисичка і Півник за казкою «Котик і Півник» (страх)

Лисиця (вихователь). Ходи, ходи, Півнику, до мене! Що у мене золота пшениця, медяна води­ця!..

Півник (дитина). Несе мене Лисиця за тем­ні ліси, за швидкі річки, за високі гори, у темну нору... Котику-братику, врятуй мене!

^ Ведмідь і Коза Дереза за казкою

«Коза Дереза» (гнів)

Ведмідь (вихователь). Злазь, Козо, з печі, звільняй Зайчикову хатинку!

Коза (дитина). Я Коза Дереза, за три копи куплена, пів бока луплена. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету — тут тобі й смерть!

Завдання «Складання розповіді за сюжетною картинкою»

 Мета:виявити вміння дітей використовувати інтонаційні й немовні засоби виразності в моноло­гічному мовленні.

Матеріал: сюжетні картинки, на яких зображені персонажі з емоціями радості, суму, здивування, страху, гніву.

Вихователь пропонує дітям скласти розповідь за певною сюжетною картинкою.

Показники сформованості виразності мовлення

Високий рівень: наявність у дитини уявлень про інтонаційні й немовні засоби виразності, ви­ражених у розумінні та правильній інтерпретації вказаних засобів виразності в 4-5 запропонова­них емоційних ситуаціях; сформованість умінь використовувати інтонаційні й немовні засоби виразності для передачі 4-5 основних емоцій у діалогічному і 2 — у монологічному мовленні.

Середній рівень: наявність уявлень про засоби виразності у 2-3 із запропонованих емоційних ситуацій; уміння використовувати інтонаційні та не­мовні засоби виразності для передачі 2-3 основних емоцій у діалогічному і монологічному мовленні.

Низький рівень: відсутність уявлень про за­соби виразності або їх наявність в одній із за­пропонованих ситуацій, уміння застосовувати вказані засоби для вираження однієї з основних емоцій або несформованість таких умінь узагалі.

ФОРМУВАННЯ ВИРАЗНОСТІ МОВЛЕННЯ

У роботі з формування виразного мовлення старших дошкільників ми не ставимо за мету дати дітям теоретичні знання про засоби вираз­ності. Ми розробили суто практичну модель навчання, що складається з трьох етапів.

І ЕТАП. Інформаційно-експресивний

Мета першого етапу — формування (збагачен­ня, розширення) уявлень дітей про інтонаційні та немовні засоби виразності мовлення, викорис­тання їх для передачі емоцій у діалогічному й мо­нологічному мовленні. На цьому етапі провідною є мовленнєва діяльність дітей. Для реалізації по­ставленої мети проводяться заняття з розвитку мовлення (комплексні, тематичні) та інтегро­вані, а також імітаційно-ігрові й творчі вправи.

Імітаційно-ігрові вправи

Мета:збагатити знання дітей про можливості ви­раження емоцій за допомогою інтонаційних (тембр, темп, гучність) і немовних (міміка, пантоміміка) засобів виразності мовлення; вправляти у використанні зазначених засобів для передачі емоційного змісту тексту на основі наслідування мовлення вихователя.

Дізнайся за голосом

Дітям пропонують прослухати репліку відомо­го їм літературного персонажа й визначити, які емоції в ній виражено. Потім — повторити фразу, наслідуючи мовлення вихователя.

Відгадай, з якої казки

Дітей просять визначити, якому персонажу і з якої казки належать слова, які вихователь про­мовляє з відповідною інтонацією. Потім пропону­ють відповісти на запитання: «Сумно чи радісно говорить персонаж? Швидко чи повільно (тихо чи голосно)?» — з використанням відповідних умов­них позначень цих засобів виразності.

Згадай вірш (потішну, скоромовку тощо)

Дітям пропонують продекламувати знайомі вірші голосно, тихо, швидко, повільно, високим, низьким голосом відповідно до емоційного за­барвлення відтворюваного тексту. Полегшити виконання завдання можуть схеми, піктограми.

Відгадай, який у мене настрій

Вихователь, а потім дитина, наслідуючи його, зображує свій настрій за допомогою немовних засобів виразності. Інші діти відгадують і пояс­нюють своє рішення, відповідаючи на запитання: «Чому він (вона) сумний (веселий тощо)?».

Творчі вправи

Мета: формувати вміння і навички самостійно­го пошуку й застосування дітьми інтонаційних і не­мовних засобів виразності в діалогічному та моно­логічному мовленні.

Зміни голос

Дітям пропонують уявити собі й зобразити ситу­ацію, коли Лисиця (Заєць, Вовк та ін.) вітає: а) Вед­медя, якого боїться; б) Лисицю-подружку; в) Зайця, якого прагне з'їсти, тощо. Або ж пропонують викона­ти пісеньку Кози з казки "Вовк і семеро козенят" то голосом Вовка, то голосом Кози.

Промов слово

Діти мають промовити слова з інтонаційним забарвленням, що відповідає основним емоціям (сумно, весело, гнівно, злякано, здивовано); з різ­ною силою голосу (голосно, тихо); з різною швид­кістю (швидко, повільно). Варіанти слів: «книжка», «іграшка», «братик», «цукерка» тощо.

Зобрази звуками й рухами

Дітям пропонують зобразити великі та малень­кі предмети (машину, годинник, чайник тощо), використовуючи при цьому силу голосу (тихо/ голосно) і немовні засоби виразності.

Німий діалог

Дітей просять сказати своєму другові (татові, мамі, бабусі, сестрі тощо) без слів: «Я втомився», «Іди сюди», «До побачення», «Я радий тебе бачи­ти», «Мені сумно» тощо.

Покажи вираз обличчя в певній ситуації

Дітям пропонують передати за допомогою не­мовних засобів виразності вираз обличчя, поставу:

мами, коли ти зробив їй подарунок;

тата, коли ти пустуєш;

бабусі, коли ти їй допомагаєш;

сестри, коли ви в зоопарку побачили слона;

друга, коли ти ненавмисно його налякав.

 Відгадай настрій

Вихователь закриває аркушем частину облич­чя або тулуба зображеного на малюнку персона­жа, залишаючи ту частину, на якій акцентується увага (очі, брови, губи тощо), і пропонує визна­чити його настрій.

ч/ Що трапилося з персонажем?

Діти складають розповідь про події, які викли­кали певний емоційний стан зображеного персо­нажа. Вправа проводиться після короткої попе­редньої бесіди за питаннями: «Як ти гадаєш, що трапилося з... (називаємо персонажа)?», «Що він відчуває?», «Про що «розповідає» обличчя персо­нажа (його руки, плечі, очі, рот тощо)?».

II ЕТАП. Діяльнісний

Мета цього етапу — формування в дітей умінь і навичок використання засобів виразності для передачі емоцій у діалогічному та монологічному мовленні.

Реалізація завдань здійснюється на заняттях з розвитку мовлення, інтегрованих заняттях, у театралізовано-ігровій діяльності та в по­всякденному житті.

На цьому етапі передбачено такі форми роботи: переказування дітьми художніх творів (у ролях, частинами), з використанням технічних засобів навчання (відеофільми, слайди); показ вихователем настільного театру (пальчикового, іграшок, картинок тощо).

III ЕТАП. Комунікативний

Мета — створення умов для закріплення діть­ми набутих знань, умінь і формування навичок свідомого користування засобами мовленнєвої виразності для розв'язання комунікативних за­вдань у творчих сюжетно-рольових іграх, у на­вчально-мовленнєвій діяльності та повсякденно­му спілкуванні з дорослими й однолітками.

У пригоді стають емоційно-мовленнєві етюди — спеціальні комунікативні ситуації з мов­ним матеріалом, заданим текстом відомого дітям художнього твору або ситуацією спілкування. Етюди слугують перехідною ланкою від навчан­ня дітей виразності мовлення до самостійного добору й використання ними засобів виразності в активній мовленнєвій практиці.

Реалізація завдань навчання старших дошкіль­ників виразного мовлення також може здійсню­ватися шляхом організації в дошкільному закладі гурткової роботи (студія, дитячий театр) для ді­тей, що проявляють інтерес до театралізовано-ігрової діяльності.

Представимо реалізацію розробленої нами моделі навчання дітей виразного мовлення через спеціальні заняття в рамках гурткової роботи у дошкільному закладі.

Структура спеціального заняття

1 Ознайомлення з художнім твором

Вихователь виразно читає або розповідає твір. Яскраве, інтонаційно забарвлене мовлення педагога сприяє збагаченню емоційного досвіду дітей, виникненню в їхній уяві відповідних образів літературних персонажів і слугує зразком для на­слідування. Подальша робота на цьому етапі пе­редбачає поглиблене вивчення художнього тек­сту шляхом використання різних видів переказу (в ролях, частинами тощо), бесіди за змістом.

2.Занурення в емоційні стани персонажів, ознайомлення із засобами їх вираження в мовленні

Збагаченню емоційного досвіду малят і розвитку уяви сприяє використання ілюстрацій, зображень людей і казкових персонажів у різ­них емоційних станах; імітаційно-ігрових вправ, дидактичних ігор з піктограмами для вправ­ляння дітей у визначенні емоційних станів за зовнішніми   ознаками;   завдань,   запитань  до дітей з метою вправляння їх у визначенні по­чуттів і емоційних станів персонажів за мов­ними і зовнішніми проявами. Більш глибокому проникненню дітей в емоційний стан персона­жів, на наш погляд, сприяє завдання передати зміст художнього тексту своїми словами без попереднього заучування напам'ять.

Застосування такого комплексу прийомів до­помагає уникнути монотонності мовлення дітей, що з'являється внаслідок механічного заучуван­ня тексту ролі без проникнення в почуття героїв.

3.Практичне опанування засобів виразності

Цьому сприяють творчі вправи, спрямовані на розвиток уміння самостійно визначати інтонації, виразні рухи для передачі емоцій літературних персонажів. Наприклад: «Покажи, що ти відчуваєш», «Покажи руками або пальцями», «Покажи ходу», «Зміни голос» та інші.

На цьому ж етапі проводиться робота над тех­нікою мовлення (вправи, ігри, скоромовки тощо).

4.Драматизація фрагмента літературного  твору (за вибором дітей)

У ході драматизації діти вправляються в само­стійному пошуку й застосуванні засобів виразності. Закріплення набутих дошкільниками знань, умінь триває в повсякденному житті.

Підсумком роботи є гра-драматизація всього літературного твору. їй передує серія за­нять. Структура їх змінюється залежно від міри ознайомленості дітей з літературними творами. На перших заняттях, де основна увага приділя­ється ознайомленню дітей з текстом художньо­го твору, може не бути заключної частини. Якщо діти вже знайомі з твором, то заключна частина заняття займає більше часу.

Такі заняття дають змогу вилучити з прак­тики роботи з дошкільниками репетиції, що знижують інтерес до творчості, організувати роботу дітей над виразністю мовлення.

Запропонована нами поетапна система робо­ти з навчання дошкільників виразності мовлення охоплює ознайомлення малят як з інтонаційними засобами виразності, так і з немовними, перед­бачає збагачення, закріплення, а потім само­стійне застосування набутих знань у мовленнє­вій діяльності дітей, залучення їх в активні види навчально-мовленнєвої, художньо-мовленнєвої й театралізовано-ігрової діяльності. Така комплексна робота сприяє формуванню стійких на­вичок застосування дітьми засобів виразності в мовленні.