ЗБЕРЕЖЕМО ПЛАНЕТУ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ

Концепція сталого розвитку нині визнана в усьому світі найперспективнішою ідеологією XXI століття, покликаною гармонізувати співбуття і взаємодію людини, природи і суспільства. Основні засади та способи реалізації цієї стратегії в дошкільній освіті розкриває авторка статті.

Ми живемо в сьогоденні й сьогоденням. Живемо з тими екологічними проблема ми, які виникають, розв’язуємо їх (або просто приймаємо як даність) і крокуємо далі, не усві домлюючи, що наші проблеми — то “телегра ми” з минулого, відлуння серйозних проблем, не розуміючи, що і нинішні проблеми матимуть наслідки і слатимуть такі самі “телеграми” май бутньому поколінню. Сьогодні, як ніколи, маємо дати собі відповідь на запитання: якою нинішнє покоління залишить планету поколінням май бутнім?

Постає необхідність вироблення нової філо софії, яка б окреслювала стратегічні орієнтири співбуття людини і природи, дала можливість ефективно реагувати на виклики сьогодення, вибудувати шлях до гармонізації взаємин лю дини, природи і суспільства. Саме тому ідея сталого розвитку, про яку вперше заговорили в 70-80-х рр. XXст. і яка набула обрисів концеп ції в 1990-х, нині активно обговорюється, до сліджується і впроваджується на міждержавно му рівні.

Сталий розвиток - це загальна концепція щодо встановлення балансу між задоволенням сьогоден них потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включно з потребою в безпечному і здо ровому довкіллі. Вона поєднує три основні складо ві - економічну, соціальну та екологічну. Їх узгодження - одне з надважливих завдань, що стоять перед людством.

Місце освіти в реалізації стратегії сталого розвитку

Освіті відводиться особливе місце в упрова дженні ідей сталого розвитку. Його успішність пов’язана насамперед з екологізацією мислен ня людей, з формуванням ціннісної основи, яка б забезпечила перехід до стійких моделей спо живання і виробництва, що не виходять за рамки асиміляційного потенціалу екосистем. Саме осві та здатна озброїти людей цінностями, знаннями, уміннями і навичками, необхідними для втілення концепції на практиці.

Особлива увага в цьому контексті зверта ється на дошкільну освіту. Адже перші роки життя людини є найбільш сприятливими для розвитку переконань і цінностей, які склада ють основу її особистості, визначають її етичну та моральну поведінку протягом усього життя.

Нині Україна заявила про свій намір долучи тися до реалізації стратегії сталого розвитку, стала учасницею впровадження відповідних програм, зокрема в освітній галузі. Напрям “Освіта для сталого розвитку”, у рамках яко го діє програма “Дошкільнятам - освіту для сталого розвитку” (автори — Н. Гавриш, О. Пометун, О.Саприкіна), у нашій країні стрімко розвивається. Його основне завдання — формування в молодого покоління моделей поведінки, звичок, стилю життя, що відповіда ють потребам сталого розвитку людства.

Освіта для сталого розвитку — більше, ніж екологічна освіта

У документах, які визначають теоретичні основи впровадження програми “Освіта для сталого розвитку”, сказано, що це — дещо більше, ніж екологічна освіта. Вона не об межується пізнанням природного довкілля та взаємозв’язків, які існують у ньому, перед бачаючи також опанування конкретних дій на користь довкілля соціального, предметного.

Це міждисциплінарний напрям, який охоплює різні галузі знань, а тому потребує наукової й технологічної грамотності. Серед його зав дань — виховання в дітей милосердя, толерант ності, поваги до представників різних національ ностей і етносів, що в перспективі забезпечить реалізацію принципів рівності й справедливості як базових у сталому розвитку людської цивіліза ції; формування власної ідентичності, позиціону вання себе як громадян світу та готовність брати на себе відповідальність за свої вчинки у плане тарному вимірі.

Говорячи про освіту для сталого розвитку, ма ємо на увазі передусім формування нової фі лософії ставлення до предметів та об’єктів навколишньої дійсності.

Глобальна індустріалізація призвела до виник нення споживацького суспільства, зростання утилі тарних потреб і накопичення промислового сміття.

У світі панує модель поведінки заміщення, що характеризується гонитвою за новим, зне вагою до старого, вживаного (автомобілів, побу тової техніки, особистих речей, телефонів тощо). Ця модель переноситься і на сферу людських стосунків, які також розглядають крізь призму корисності: люди можуть бути легко зрадже ні, відкинуті, замінені — достатньо незначного непорозуміння, щоб розірвати відносини. Осо бливо виразно це проявляється у ставленні до людей похилого віку.

Переоцінка вживаних предметів, пошук нових способів їх використання (наприклад, перетво рення пластикової пляшки на вантажівку, пластикової чашки на брязкальце, переробка вжи ваних паперових виробів у якісь інші продукти тощо) формує модель поведінки постійності та приналежності. В її основу покладено ідею, що “життя” речей може бути продовжене, що їм можна знайти нове застосування.

Окрім економічної та екологічної цінності, нове повторне використання предметів має цінність філо софську, психологічну та педагогічну, адже впливає й на ставлення до людей, сприяючи усвідомленню їхньої цінності, прийняттю їх попри складні життєві ситуації, виникненню бажання піклуватися про них.

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ,

з якими варто ознайомлювати дошкільнят на доступному рівні:

● глобальне потепління

●скорочення запасів прісної води

●забруднення водойм, повітря

●виснаження ґрунтів

●накопичення на планеті токсичного сміття

●вирубування лісових насаджень

●зникнення представників тваринного і рослинного світу

Освіта для сталого розвитку вже з раннього віку формує відчуття причетності до проблем навколишнього середовища, що сприймаєть ся як частина життя.

Дошкільник надзвичайно чутливий, емоційно сприймає побачене та почуте, активно співчуває, переживає. Особливо його захоплює можливість долучитися до розв’язання проблем довкілля. І за умови системного педагогічного впливу в дітей формується почуття відповідальності, ототож нення себе з усією людською спільнотою.

Педагогіка емпауерменту

Цілком очевидно, що екологізувати мислення дітей, вплинути на їхні ціннісні орієнтації, сфор мувати адекватні моделі поведінки, лише на даючи інформацію про назрілі проблеми та про шляхи їх розв’язання неможливо. Важливо, щоб у процесі пізнання довкілля, системи наявних у ньому взаємозв’язків, проблем, спричинених негативним впливом господарської діяльності людини, дитина активно вибудовувала власну позицію, щоб способи екологодоцільної діяль ності не засвоювалися нею ззовні (шляхом спо стереження за діями вихователя), а вироблялися на внутрішньому рівні — через власну діяльність на основі стійкої мотивації.

Реалізації цього завдання якнайкраще сприяє один із напрямів гуманістичної педагогіки — пе дагогіка емпауерменту. У широкому розумінні по няття “емпауермент” (від англ. empower — “упо вноважувати, давати можливість”) дослідники тлумачать як загальну стратегію і філософію, що надихає людину, пробуджує її внутрішні ресурси і спрямовує до активних дій. Вона може бути за стосована в будь-якій діяльності.

Вибір стратегії емпауерменту передбачає, що кожна дитина за бажання здатна навчитися розв'язувати певні проблеми на основі власних прагнень, наявних знань, досвіду діяльності тощо.

В основі педагогічної моделі емпауермен ту лежить ідея про те, що людська діяльність завжди починається з виникнення мотиву у вигляді інтересу, стурбованості, усвідомлення потреби тощо. Зазвичай людина активізуєть ся лише тоді, коли бачить результат або вірить у можливість його досягнення.

Коли дитина розуміє, що вона може ефективно діяти, то відчуває занепокоєння (мотив), шукає інформацію і готова свідомо сприйняти її, а потім і втілити заду мане (Н. Гавриш).

До переваг цього підходу О. Безсонова відно сить можливість дитини відчути себе успішною в діяльності, формування навичок спілкуван ня, взаємодопомоги, розв’язування проблем, лідерства, критичного мислення, упевненості в собі, уміння дискутувати та ін.

Розробники програми “Дошкільнятам — осві ту для сталого розвитку” вказують на наявність обов'язкових компонентів освітньої системи, що реалізується на засадах педагогіки емпауер менту.

Компоненти педагогіки емпауерменту в освіті для сталого розвитку

●Запрошення дитини до постановки цілей, до експериментування і набуття досвіду, до ре флексії тощо.

●Безперервність і повторюваність пізнаваль ного циклу: вибір дії та способу І вико нання — дослідження/пошук (отримання) інформації — виконання дії та отримання ре зультатів — рефлексія.

●Рух малими кроками — виконання дій у до ступній формі; навчальна співпраця.

●Концентрація уваги: фокус уваги зміщується з навчальної інформації на індивідуальні рі шення й дії кожного, а також на потреби інших людей, природи, планети загалом.

●Турбота — опанування дій і моделей поведін ки, набуття досвіду діяльності в контексті тур боти про когось або щось.

●Формулювання запитань: в основу пізнання покладено продуктивний діалог, що склада ється з безперервного потоку дитячих запи тань.

●Дослідження: початок і закінчення теми супро воджується аудитом рівня сформованості пев ного вміння, звички, стилю життя дитини, сім'ї.

●Формулювання намірів: спираючись на ре зультати досліджень, дошкільники формулю ють свої наміри щодо предмета діяльності.

●Пробні кроки: діти мають можливість відпра цьовувати певні дії, моделі поведінки в групі.

●Зворотний зв’язок, який передбачає постій не отримання дітьми інформації щодо їхніх дій, думок від інших учасників освітнього процесу.

Таким чином, процес формування в дошкіль ників основ екологічного світосприйняття та цін нісного ставлення до довкілля, побудований на засадах педагогіки емпауерменту, покликаний допомогти їм не тільки уявляти своє бажане май бутнє (скажімо, існування в гармонії з природою і людьми), а й активно його наближувати. Бажан ня дбати про довкілля виникає на основі усвідом лення власних дій та оцінювання їх результатів. У цьому випадку акцент робиться на рішення, які діти приймають стосовно власної поведінки в довкіллі та стилю співжиття із ним, а не на про блеми, які існують відокремлено від них.

Методичні інструменти в реалізації стратегії сталого розвитку

Освітня модель, побудована на засадах педа гогіки емпауерменту, передбачає використан ня таких інструментів, які спонукатимуть дитину до діяльності. Саме діяльнісний підхід лежить в основі формування в дошкільників відповідної поведінки та стилю життя загалом.

Тільки через виконання дій, спрямованих на роз в’язання актуальних проблем, пов'язаних із довкіл лям, через їх систематичне повторення протягом тривалого періоду (в програмі на відпрацювання дії відводиться два тижні) формується стала модель по ведінки в майбутній повсякденній діяльності.

Серед методів, у яких реалізується модель педагогіки емпауерменту, чільне місце посі дає метод проектів. Він дає можливість залу чити дітей до практичної діяльності в контексті розв’язання певної проблеми, а відтак забез печити відпрацювання конкретних дій, набуття необхідного досвіду.

Наприклад, під час реалізації проекту “У підземному царстві Черв’яка-трудівника” діти під керівництвом вихователя з'ясовують роль дощових черв’яків у процесі ґрунтоутворення. Під час спостережень за ними на прогулянках, у куточку живої природи, виконуючи досліди, які демонструють розпушування черв'яками ґрунту, перемішування його шарів, переробку відходів (решток їжі, опалого листя) на перегній, малята переконуються у винятковому значенні цих ма леньких тварин.

Варто запропонувати дітям разом з дорослими спорудити для черв’яків "будинок'' (спрощену еко систему), крізь прозорі стінки якого можна спостерігати за їхньою діяльністю. Час від часу підгодо вувати їх листям салату, фруктовими очистками, рештками їжі. "Вироблений" черв'яками перегній доречно використати під час висаджування розса ди чи пересаджування кімнатних рослин у куточку живої природи.

Результати проекту:

1) ознайомлення з дощовими черв’яками (зовніш нім виглядом, особливостями життєдіяльності) та їхньою роллю в природі;

2) набуття досвіду “виготовлення" родючого ґрунту екологічно доцільним способом - за допомо гою дощових черв'яків (на противагу хімічним засобам);

3) висаджування (вирощування) кімнатних рослин, розсади, городніх чи садових рослин з використанням перегною та ін.

Проектна гра є спрощеним варіантом реалі зації методу проектів. Її суть полягає у створенні педагогом спеціальних ігрових ситуацій, що ви магають від дітей розв’язання певних завдань соціального (екологічного, валеологічного, економічного) спрямування. Одним з ефективний прийомів організації діяльності в межах проектної гри дослідники вважають освітню провока цію — створення умов, які провокують зіткнення інтересів, неможливість реалізації потреб дітей.

Наприклад, під час екскурсії (уявної чи реальної) дітям пропонують обрати місце для відпочинку. Але з'ясовується, що галявина, при датна для цього, захаращена сміттям. Що робити далі: пошукати іншого місця чи прибрати сміття? Вирішивши прибрати галявину, діти зіштовхуються з наступною проблемою: як саме це робити? У про цесі колективного обговорення приймають рішення сортувати сміття і т.д.

До методів педагогіки емпауерменту відно сять також емоційно-соціальні ігри та вправи. Саме емоція, викликана об’єктом чи ситуацією, пов’язаною з ним, впливає на його оцінку і за кладає фундамент для прийняття певних рішень і виконання відповідних дій Щ цим об’єктом. До шкільник, проживаючи ситуації вибору, набуває безцінний життєвий досвід, який сприяє форму ванню його ціннісних орієнтацій.

Наприклад, викликати сильний емоційний сплеск у дітей можна демонструванням кра плини води з піпетки поряд із глобусом. Так можна показати малятам, скільки приблизно прісної води є на нашій планеті. Потім варто запропонувати їм висловити припущення стосовно того, як можна раціонально використовувати прісну воду, дбаючи про її збереження, реалізувати відповідні проекти. Згодом доцільно провести День води, протягом якого діти презентують свої проекти.

Ефективним засобом активно-дієвого пізнання проблем природного довкілля в контексті реалізації педагогіки емпауерменту є також укладання портфоліо. Це можуть бути створені дітьми спільно із вихователями і батьками тема тичні теки, у яких зібрано матеріали екскурсій, проектні завдання, результати аудитів, фотографії, малюнки тощо. Зміст теки має відображати успіхи в діяльності дитини. Водночас у такій ро боті є важливим не саме портфоліо, а процес його укладання.

До переліку форм і методів дошкільної освіти для сталого розвитку можна також віднести такі:

●виготовлення макетів екосистем;

●екологічні ігри-змагання;

●ігри-мандрівки;

●творчі роботи (виготовлення та поширення листівок, створення мультфільмів, постанов ка лялькових вистав);

●екоквести;

●екоакції;

●експедиції;

●марафони тощо.

Утім, попри таке розмаїття методичного ін струментарію, основною формою організації навчально-пізнавальної діяльності в дитсадку за лишається заняття. Його можливості в реалізації цілей освіти дошкільників для сталого розвитку з урахуванням вищезгаданих вимог продемон струємо з інтегрованого заняття «Папір виготовляємо – дерева зберігаємо».

Допомогти дітям усвідомити значення сталого розвитку та навчитися діяти відповідним чином, моделювати власну поведінку, що відповідає цій стратегії, є пріоритетним завданням освіти до шкільників. Таке навчання має бути не штучним, нав’язаним ззовні, воно має пронизувати повсяк денне життя і гру, бути невіддільним від них, стати частиною реальності, у якій живе дитина. Тільки в цьому випадку в дитини виникає бажання свої ми справами допомагати планеті, формується від чуття причетності до долі майбутніх поколінь. Змі ни неможливі лише через освіту, але саме освіта закладає фундамент миру і гармонійного співіс нування людини зі світом з раннього дитинства.